Представлены авторские данные исследования экзокринной функции поджелудочной железы у 75 больных целиакией по результатам анализа фекальной эластазы (ФЭ) 1 в кале. Выявлено, что у 18,7 % больных целиакией развивается внешнесекреторная недостаточность поджелудочной железы. Сделан вывод о необходимости исключения целиакии у всех пациентов со снижением концентрации ФЭ 1 в кале.

Обследовано 9 больных герпетиформным дерматитом (ГД) Дюринга с использованием новейшего диагностического метода - серологического анализа по определению концентрации в крови высокоспецифичных маркеров целиакии - антител к дезаминированным пептидам глиадина и тканевой трансглутаминазе IgA и IgG. У всех пациентов выявлены в крови диагностические титры биомаркеров целиакии. У 78 % больных ГД диагностированы различные стадии повреждения слизистой оболочки тонкой кишки, характерные для целиакии.

Оригинальное исследование серораспространенности целиакии проведено среди взрослых пациентов гастроэнтерологического профиля с использованием нового серологического биомаркера - антител к дезаминированным пептидам глиадина в комбинации с тканевой трансглутаминазой классов IgA и IgG. Согласно результатам исследования, распространенность целиакии среди больных гастроэнтерологического профиля с риском наличия целиакии достигает 2,1 - 4,7 %. Установлена высокая диагностическая точность нового метода серодиагностики целиакии.

Визначено суть і значення закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами, обставини та процесуальний порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності на досудовому слідстві, а також місце процесуального доказування у процедурі закриття кримінальної справи. Проаналізовано нові обставини звільнення особи від кримінальної відповідальності, зважаючи на дійове каяття, примирення обвинуваченого з потерпілим, на досудовому слідстві, підстави та умови їх застосування. Розглянуто проблеми визнання особи винуватою у вчиненні злочину у разі закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами на досудовому слідстві. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення норм чинного кримінально-процесуального законодавства, що стосуються зазначеного питання.

Представлено великий серологічний скринінг на целіакію серед 2 761 пацієнтів гастроентерологічного профілю. Вивчено діагностичну цінність методів діагностики целіакії - імуноферментного аналізу (ІФА) ELISA з визначенням титрів антитіл до гліадину, тканинної транслутамінази та антитіл до синтетичних, дезамінованих пептидів гліадину та тканинної трансглутамінази людини одночасно, відеокапсульної ентероскопії, морфологічного аналізу біоптатів слизової оболонки тонкої кишки. Проаналізовано основні варіанти клінічного перебігу целіакії у 164-х хворих (52 - із класичним перебігом та 112 - із атиповим), провідним з яких визнано атиповий перебіг, особливості перебігу герпитиформного дерматиту Дюринга.

Розглянуто процесуальні та організаційні проблеми розслідування кримінальних правопорушень за умов виникнення необхідності звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами, а також шляхи їх вирішення. Підкреслено, що актуальність дослідження стосується невирішеності проблем під час розслідування кримінальних правопорушень та відсутність відповідних рекомендацій з вирішення питань організаційного, тактичного та методичного характеру, що виникають у даному напрямі правозастосовної діяльності, зумовлює недостатню ефективність застосування інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами. Узагальнено наявний теоретичний матеріал і результати аналізу слідчої та судової практики звільнення особи за нереабілітуючими підставами. Розглянуто питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Обгрунтовано прийняття рішення про закінчення досудового розслідування, що забезпечує реалізацію таких завдань кримінального провадження, як захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Наведено сучасний погляд на проблему харчового несприйняття, взаємозв'язку харчового несприйняття, харчової алергії зі станом кишкової мікробіоти. Увагу приділено новим терапевтичним можливостям і підходам до корекції проявів харчового несприйняття, серед яких призначення пробіотиків, а саме Bacillus subtillis та Bacillus licheniformis, є обгрунтованим, ефективним і безпечним заходом.

Наведено стислий огляд літератури з описанням причин безсимптомного підвищення активності ферментів підшлункової залози. Висвітлено алгоритм ведення пацієнтів та роз'яснено мету кожного кроку діагностичного пошуку на прикладі конкретної клінічної ситуації. Вперше в Україні описано випадок сімейної панкреатичної гіперферментемії у родичів першої лінії спорідненості.

Наведено сучасні погляди щодо імунологічних чинників розвитку функціональної диспепсії, дані про її мікроморфологічне підгрунтя. Імунну дисфункцію розглянуто як важливий чинник патогенезу функціональної диспепсії на різних рівнях - місцевому (у вигляді дуоденальної еозинофільної інфільтрації із дегрануляцією еозинофілів та мастоцитозу) та загальному (дисбаланс клітинного і гуморального імунітету з переважанням прозапальних цитокінів). Доведено перспективність подальшого вивчення ролі імунної регуляції у патогенезі функціональної диспепсії.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) є найчастіше призначуваними лікарськими засобами у світі. Вони є майже незамінними, коли потрібно швидко здолати біль, запалення та гіпертермію, але мають суттєві побічні ефекти, зокрема з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ). НПЗП-індуковану гастропатію вивчено добре, її можна ефективно здолати за допомогою кислотознижувальних препаратів. НПЗП-індуковану ентеропатію та колопатію менш вивчено внаслідок складності діагностики. На частку уражень ШКТ нижче за зв'язку Трейця припадає близько 40 % від усіх НПЗП-індукованих уражень ШКТ. Найчастіше вони перебігають безсимптомно, але нерідко стають причиною ускладнень, зокрема небезпечних для життя. Немає ефективних засобів для їх лікування чи профілактики. Висвітлено сучасний погляд на патогенез зазначеного стану, його епідеміологію, клінічні вияви, а також можливості діагностики, лікування та запобігання НПЗП-ентеро- та колопатіям.

Ацетилсаліцилова кислота (АСК) є одним з найчастіше призначуваних препаратів у світі. Постійний прийом АСК має суттєві побічні ефекти, у тому числі з боку шлунково-кишкового тракту. В огляді, присвяченому ентеротоксичному впливу АСК, викладено сучасні погляди на застосування дезагрегантної терапії, а також висвітлено уявлення щодо частоти, патогенезу та підходів до лікування АСК-асоційованих ентеропатій.

Обговорено питання стосовно професійних шкідливостей, що виникають у медичного персоналу (лікарів-анестезіологів з різним стажем роботи), які працюють у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії. Розглянуто фізіологічні, фізичні і хімічні небезпеки в роботі медичного персоналу, а також фактори, що сприяють професійним захворюванням.

Проведено порівняльний аналіз когнітивних функцій та психоемоційного стану 30 пацієнтів з патологією печінки. Розподіл за нозологіями печінки був наступний: 41,67 % - цироз печінки (ЦП) класу C, 29,17 % - хронічний гепатит з цитолітичним і холестатичним синдромами в комплексі; 20,83 % - хронічний гепатит з помірним цитолітичним синдромом; 8,33 % - хворі на хронічний гепатит з вираженим цитолітичним синдромом. Одержані результати відображають більш високу, IV ступінь печінкової енцефалопатії (ПЕ) та найбільш виражену, IV ступінь депресивних розладів в групі пацієнтів з ЦП класу C 20,83 %. В меншій ступені вираженості ПЕ (II - III ступінь) та депресію (I - III ступінь) відмічено серед груп пацієнтів на хронічний гепатит з помірним цитолітичним синдромом та хронічним гепатитом з цитолітичним і холестатичним синдромом в комплексі, становить 4,17 % відповідно кожен, що підтверджує вплив дисметаболічних процесів на психоемоційний стан та якість життя пацієнтів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р123.03 + Р64-324

Рубрики:

Гігієнічні основи окремих харчових раціонів. Системи харчування

Психіатрія

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Трансплантація фекальної мікробіоти (ТФМ) є надійним та ефективним методом лікування рекурентної інфекції Clostridium difficile. Висвітлено кілька основних патогенетичних механізмів, які пояснюють ефективність ТФМ під час лікування інфекції C. difficile. Проаналізовано положеньєня практичних настанов з проведення ТФМ у клінічній практиці з деталізацією вимог, які пред'являють до відбору донорів, підготовки реципієнтів, способів введення ТФМ. Нині спектр показань до проведення ТФМ активно розширюється й охоплює не лише патологію шлунково-кишкового тракту, а і позакишкові захворювання. Відбір донорів з використанням спеціального опитувальника, співбесіди і виконання аналізів крові та калу обов'язково слід проводити перед ТФМ з метою зменшення ризику і запобігання будь-яким небажаним явищам. Покрокова ретельна підготовка фекалій та реципієнтів поряд з адекватним вибором способу доставки є ключовими моментами у проведенні ТФМ. Нині терапія інфекції C. difficile грунтується на негайній відміні антибіотика, який спричинив захворювання, тому що він може спровокувати рецидив захворювання. Для лікування первинного епізоду інфекції C. difficile рекомендовано призначити ванкоміцин або фідаксоміцин, а не метронідазол. Доза ванкоміцину становить 125 мг перорально 4 рази на добу, фідаксоміцину - 200 мг двічі на добу протягом 10 днів. Рекомендована доза метронідазолу становить 500 мг перорально тричі на добу протягом 10 днів. ТФМ рекомендовано пацієнтам з множинними рецидивами інфекції C. difficile, які не відповіли на адекватну антибіотикотерапію. Дані доказової медицини підтверджують, що ТФМ є відносно безпечним терапевтичним методом лікування з невеликою кількістю побічних дій.

Вивчення кишкового мікробіому є дуже актуальною темою, популярною серед дослідників. За нею проводиться велика кількість досліджень. На сьогодні високими темпами зростає кількість даних щодо кишкового мікробіому людини як у здоровому стані, так і за різних патологічних станів. Зі зростанням накопичених даних розширюється розуміння того, що мікробіом є дуже складною системою, частини якої знаходяться у тісних відношеннях з організмом хазяїна, а також реагують на фактори навколишнього середовища, у тому числі на раціон харчування та ліки. Дослідники знаходять все більше даних щодо взаємного впливу прийому медикаментів, кишкової мікрофлори та позакишкових захворювань. Робота присвячена огляду даних, що наявні у сучасній літературі, щодо особливостей стану кишкової мікрофлори у хворих на остеоартрит, її можливого впливу на патогенез даного захворювання, а також змінам, які виникають у мікробіомі на фоні лікування остеоартриту, зокрема за допомогою нестероїдних протизапальних препаратів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.12-3

Рубрики:

Хвороби суглобів. Артрити і поліартрити

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.3-37 + Р418.13-52

Рубрики:

Хвороби кишечника

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити поширення гаплотипів HLA-DQ2.5 і HLA-DQ8, алелів DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03 і DRB1*04 або їх відсутність серед українських пацієнтів (на прикладі членів Української спілки целіакії) з попередньо встановленими діагнозами "целіакія" або "непереносність глютену без целіакії" (НГБЦ), а також серед осіб, яким не встановлено ці діагнози. У дослідженні взяли участь 148 осіб: 80 учасників Української спілки целіакії, з них 39 хворих на целіакію та 41 - на НГБЦ. Контрольну групу утворили 68 здорових добровольців. Усі пацієнти здали мазок букального епітелію, який піддавали генетичному аналізу в лабораторії "Діаген". Визначено генетичні маркери, відомі як чинники ризику розвитку целіакії, а саме алелі DQA1*05, DQB1*02, DQA1*03, DRB1*04 та гаплотипи DQ2.5 та DQ8, які з них складаються. Висновки: у дослідженій популяції хворі на целіакію частіше були носіями гаплотипу DQ2.5, ніж хворі на НГБЦ чи здорові особи. Хворі на целіакію частіше, ніж здорові особи, були носіями алеля DQA1*05 та частіше, ніж хворі на НГБЦ, носіями алеля DQA1*03. Різниця за частотою виявлення гаплотипу DQ8 між групами не досягла порогу статистичної значущості. Для уточнення даних необхідно провести дослідження із залученням більшої кількості осіб.

Висвітлено міжнародні стандарти у сфері виборів, зміст положень Конституції України, Закону ''Про вибори Президента України'' та прийнятих з метою реалізації їхніх положень підзаконних актів з питань організації підготовки та проведення виборів Президента України. Досліджено практику застосування відповідних законодавчих актів судами під час врегулювання виборчих спорів, які виникали у зв'язку з проведенням виборів глави держави. Зокрема, увагу приділено питанням територіальної організації виборів, системи, формування, функцій та повноважень виборчих комісій, реалізації активного та пасивного виборчого права, здійснення передвиборної агітації на виборах Президента України та її фінансування тощо. Подано характеристику виборчого спору, розглянуто основні правила розгляду та вирішення виборчих спорів, порядок виконання судових рішень - як в контексті вимог чинного Кодексу адміністративного судочинства України, так і міжнародних стандартів.